Коли ти в чомусь ще розумієшся – усі перші кроки потрібно робити через зусилля. Тут теж цікаво – коли це чітко твій шлях (твій – це коли ти сам його вибирав) – усі події у твоєму житті будуть вести тебе вперед.
Коли дорога нечітка і не ясна (а раптом не те, а раптом потоп, а раптом війна), коли сумнівів вагон і маленький візок - весь світ відволікатиме вас від справи - мовляв ти ще не вибрав, то ти ще подумай.
Пропалювати своє життя завжди зручно – світ дає тобі 1000 та 1 спосіб. І світ підтримуватиме твоє пусте існування, бо без шляху ти виробляєш найчистіше, витримане, як гарне вино, страждання.
Страждання (як екзистенція) з часом виходить у психосоматику і тіло, і перетворюється на муку.
Страждати - це вірші Цвєтаєвої, мучитися - це відчувати фізичний біль, що не проходить, і біль душевний.
За січень майже всі мої консультації були на цю тему - не хочуть вкладати, витрачати ресурс, напружуватися, вчитися - хочуть усе, скрізь і одразу - і сидіти у черепашці "що люди скажуть".
Цей світ – він сам по собі – завоювання, ніхто не зустрічає завойовників із квітами, ви напевно помітили, якщо живете в Україні чи стежите за новинами.
Так ось – весь цей світ – це опір, регістр війни. Вірити в рожевих поні з кожним роком все складніше, ну тут, правда, зовсім інакше. Хочете зрозуміти цей світ - читайте мою книгу "Світова свідомість". Вона є у шапці профілю, на сайті.
Живіть у своєму шляху та позбавляйтеся ілюзій, з ними у світле майбутнє не пройти. Вони заважають, як великі пакети сміття при проході у вузькі двері.
Comments